ТИ
Скільки себе пам’ятаю, ти був поряд. Ми росли разом, хоча тоді ти мені здавався таким великим...
Проводити з тобою час було так цікаво: обіймати у Веселотернівському парку двохсотлітній дуб чи їхати додому тролейбусом...
Вишукувати на Центральному ринку гарні шмотки чи замріяно озирати панораму, сидячи на краю відвалів...
Мені не було з чим порівнювати, але я знала: ти — найгарніший.
Адже це красиво: червоні після дощу калюжі, вкриті тополиним пухом газони, щоп’ятничні підземні вибухи о третій дня і какофонія незмащених гойдалок у сквері...
Коли я виросла і почала розповідати про тебе тим, хто тебе не бачив, люди дивувалися. Потім я зрозуміла, що твоя краса не зовнішня.
Є люди, які народжуються майже потворними,
але викликають симпатію інших —
так і в тобі завжди був якийсь незбагненний магніт.
Він, принаймні для мене,
перевертав звичні уявлення про красиве і огидне.
але викликають симпатію інших —
так і в тобі завжди був якийсь незбагненний магніт.
Він, принаймні для мене,
перевертав звичні уявлення про красиве і огидне.
Тобі можна було розповідати про все на світі. Сидячи на березі КРЕСівської греблі чи на човновій станції у парку Правди, блукаючи стежками ботанічного саду чи піднімаючись до хмар на чортовому колесі в парку Артема, я ділилася з тобою усіма секретами.
І ти завжди вмів підказати мені вихід: то кленовий листок падав мені просто до рук на проспекті Гагаріна, то я сама падала і ламала ногу на катку на стадіоні шахти “Октябрьська”, то несподівано вдруге зацвітали каштани на проспекті Поштовому...
Ти ніколи не ревнував, хоч я і зізнавалася тобі в любові до інших. Мене завжди тягло мандрувати і знайомитися з новими людьми, а все нове зачаровувало. Я була в захваті від Львова і Харкова, від Дніпра і Ялти — і так банально шелестіли липи на вулиці 200-річчя Кривого Рогу і світло бавилося з тінню на Революційній.
Я зривалася з місця, сідала у швидкісний, пролітала за півтори години з одного краю в інший і назад... І тоді ти знову ставав неймовірним, і можна було їхати ще кудись, зустрічати ще когось, зачаровуватися ще кимось...
І ти завжди вмів підказати мені вихід: то кленовий листок падав мені просто до рук на проспекті Гагаріна, то я сама падала і ламала ногу на катку на стадіоні шахти “Октябрьська”, то несподівано вдруге зацвітали каштани на проспекті Поштовому...
Ти ніколи не ревнував, хоч я і зізнавалася тобі в любові до інших. Мене завжди тягло мандрувати і знайомитися з новими людьми, а все нове зачаровувало. Я була в захваті від Львова і Харкова, від Дніпра і Ялти — і так банально шелестіли липи на вулиці 200-річчя Кривого Рогу і світло бавилося з тінню на Революційній.
Я зривалася з місця, сідала у швидкісний, пролітала за півтори години з одного краю в інший і назад... І тоді ти знову ставав неймовірним, і можна було їхати ще кудись, зустрічати ще когось, зачаровуватися ще кимось...
Мабуть, тому в незагойній рані землі, якою є відкритий кар’єр, я завжди бачила несказанну красу.
«Та він навіжений, брудний, невихований…» —
часом кажуть люди, які погано тебе знають.
Я знаю, що це не так.
Або не тільки так.
Або не тільки так.
Бо ти — динамічний,
ти — гарний,
ти — працьовитий,
ти веселий
і спокусливий.
Ти таємничий,
як Голковські провалля,
непізнаний,
як закинутий рудник Колачевського,
ти містично всесильний,
як предковічні скелі МОДРу
чи Дубової Балки.
ти — гарний,
ти — працьовитий,
ти веселий
і спокусливий.
Ти таємничий,
як Голковські провалля,
непізнаний,
як закинутий рудник Колачевського,
ти містично всесильний,
як предковічні скелі МОДРу
чи Дубової Балки.
Тебе хочеться пізнавати, але я вже підозрюю, що неможливо пізнати, як нереально пройти за день від Даманського до Інгульця.
Може, цю непізнанність я в тобі і люблю найсильніше.
Може, цю непізнанність я в тобі і люблю найсильніше.
Ну, от і зізналася.
Тепер складу цей аркуш,
візьму конверт
і підпишу:
планета Земля,
48-ма паралель,
Євразія,
Європа,
Україна,
Дніпропетровська
область.
Кому?
Кривому Рогу,
моєму рідному
місту.
Місту, яке я люблю.
Тепер складу цей аркуш,
візьму конверт
і підпишу:
планета Земля,
48-ма паралель,
Євразія,
Європа,
Україна,
Дніпропетровська
область.
Кому?
Кривому Рогу,
моєму рідному
місту.
Місту, яке я люблю.
Твоя патріотка
